Іван Павлович Лозов'яга (Лозов' ягін) - справжнє ім'я. В селі Куземин на Полтавщині народився другого жовтня 1906 року. У 1912-1916 р. р. навчався в церковно - парафіяльній школі в Охтирці, згодом у вищій початковій школі та у Краснопільскій художньо-керамічній школі. У 1920 році став свідком росправи чекістів із його дядьком і дідом на пасіці. Іншого дядька вислали на Соловки, звідки він не повернувся. У 1922-1926р.р. викладав малювання, працював на шахтах Донбасу. 1924 рік вступив до Охтирської філії організації селянських письменників "Плуг". Учителював заробляючи на прожиток. Писав вірші. Побував у Криму де редагував місцеву газету. Протягом 1926-1930р.р. навчався в Київському художньому інституті, але диплома не отримав, бо виявив себе "політично неблагодійним". Він входив до організації МАРС до якої належали Косинка, Підмогильний, товаришував із Кулішем, Вишнею. У1928 році написав роман у віршах "Скелька". Наступного року з'явилася збірка поезій "До меж заказних". Наступні книжки не побачили світ так як потрапили до портфеля НКВС це "В поті чола", "Комета". У 1930 році харківське видавництво "Книгоспілка" видало роман у віршах "Скелька" але також було конфісковано. У 1932 р. був заарештований у Харкові, засуджений на п'ять років концтаборів  БАМЛАГу. Утік у 1936р. переховувався між українцями на Далекому Сході. Через два роки повернувся додому, був повторно заарештований, сидів у Харківській в' язниці два роки й сім місяців. У 1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН. Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції  у 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково врятувався. У 1944р. розійшовся в поглядах з УПА, емігрував сам до Словаччини, а згодом до Німеччини (Новий Ульм). Він заснував газету "Українські вісті" у 1945р.,взяв участь у створенні МУРу(Мистецький УкраїнськийРух). У 1946 р. письменник перейшов на легальне становище. У 1948р. заснував Українську Революційну Демократичну партію(УРДП), ОДУМ (об'єднання демократичної української молоді). За кордоном побачили світ романи- "Тигролови" (1944),"Звіролови"(1946),"Огненне коло" (1953),"Буйний вітер" (1957),"Людина біжить над прірвою" (1965).У санаторії  Блазієн (Західна Німеччина) пісьменник помер двадцять п'ятого серпня 1963 році.Реабілітований у 1991 році.