Шостого січня 1938 р. на Вінниччині в селі Рахнівка народився в сім'ї Семена  Дем' Яновича та Ілини Яківни Стусів. Його батьки отримають роботу на одному з хімічних заводів, вони переїздять з ним до міста Сталіно в 1940 році. Протягом 1944-1954 р. р. Стус навчається в середній школі номер 75 місто Сталіно. У 1954-1959р.р. навчається в Сталінському педагогічному інституті за спеціальністю "Українська мова та література", після закінчення працює учителем у середній школі Гайворонського району Кіровоградськой області. У 1959-1961 р. р. він служе у лавах радянської армії, потім у 1961-1963 р. р. працює учителем української мови та літератури в середній школі номер 23 місто Горлівка Донецької області, також підземним плитовим шахти "Октябрьская" у Донецьку, літературним редактором газети "Соціальний Донбасс". У 1963 році стає аспірантом інституту літератури АН УРСР ім. Шевченка зі спеціальності "Теорія літератури", переїздить до Києва. У 1964 році Стус ввідає до видавництва "Молодь" першу збірку віршів назва "Круговерть". Четвертого  вересня 1965 року виступив з протестом проти серпневих арештів в Київському кінотеатрі "Україна" української інтелігенції, а двадцятого вересня 1965 року його відраховано з аспірантури. Далі Стус працює спочатку в будівельній бригаді, а згодом кочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництва у Феофанії під Києвом. Одружується з Валентиною Попелюх. В наступному році спочатку працює молодшим, невдовзі старшим науковим співробітником Центральному державному  історичному архіві УРСР. Змушений звільнитися за власним бажанням. З 1966 року і до арешту працює старшим інженером відділу технічної інформаційної проектор-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних материалів Києва, а потому сталим інженером проектно-технологічного об'єднання. У брюсельскому видавництві "Зимові дерева" 1970 році вийшла друга збірка друком. У 1968 році він подавав рукопис до видавництва "Радянський письменник", але вона не була не видана. У 1970 році - видав у Самвидаві свою третю книгу "Веселий цвинтар" (росповідає про українську художницю). 12 січня 1972 році-вперше заарештовано. 7 вересня 1972 року-відбувся суд, засуджено до п'яти років ув' язнення та трьох років заслання. Факт публікації книги за кордоном особливо обурював суддів на процесі. У 1972 році перебувая в камері попереднього ув'язнення Киівського КДБ створює четверту книгу "Час творчості" /"Dichtenszeit" переклад віршів Гете. Протягом 1972-1977р.р.відбуває покарання в таборі Мордовії. З приводу операції на шлунку з листопада 1975 по лютий 1976 р. р. перебуває у спеціальній ленінградській лікарні. З п'ятого березня 1977 році засланий у селище їм. Матросова Теньківського району Магаданської області' працює "учнем проходчиної гірської підземної ділянки" та машіністом скрепера на рудні їм. Матросова об'єднання "Севервостокзолото". У 1978 році митець був прийнятий до Pen-клубу, 1979 рік повертається до Києва, вступає до Украінської Гельсінської групи. З жовтня за ним встановлено адміністративний нагляд. У  1971-1980р.р.Стус остаточно підготував до друку збірки "Палімсести"(у 1985 році Бьолль за цю книгу висував Стуса на здобуття  Нобелівської премії). У 1979-1980р.р. Стус працював формувальником другого розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни. З першого лютого 1980 року ідо арешту працював у цеху номер п'ять українського промислового об' єднання "Укрвзуттєпром" фабрики взуття "Спорт" намажчиком затяжної кромки на конвеєрі. 14 травня 1980 р. - вдруге був заарештований. Наприкінці вересня 1980 р.-відбувся суд, засуджено до десятирічного ув'язнення та п' яти років заслання. З листопада 1980р.-відбував покарання в таборі особливого режиму село Кучино Чусовського району Пермської області. Навесні 1981р.-востанє побачився з рідними. 1982 рік-перебував в камері-одиночці. Протягом 1980-1985р.р,Стус  написав останню збірку віршів "Птах душі". Поет помер уніч з третього на четверте вересня 1985 році у карцері під час голодування, поховали його в безіменній могилі на табірному цвинтарі. Чотири роки потому, дев'ятнадцятого листопада 1989р, прах Стуса перевезли до Києва й перепоховали на Байковий цвинтар.